«Про Сергейку-Нежалейку и клоуна Бобу»

PDF

ПРО СЕРГIЙКА-НЕЖАЛIЙКА ТА КЛОУНА БОБУ

СЕРПИКОВІ ІГРАШКИ

У Сергійка-нежалійка
Є для іграшок куток.
Там зібралося чимало
Розмальованих цяцьок.

Там лежать свисток і дзвоник,
Черепаха, зайчик, коник,
Літачок, ведмедик, білка,
Бубон, сурма і сопілка,
Кран підйомний і тягач,
Самоскид і синій м’яч.

Раз увечері Сергійко
Перед сном
Сильно стукнув черепаху
Молотком.
Далі взяв коня за хвостика
Та — смик!
Потім кинув на ведмедя
Грузовик...

I сказав Сергійків тато:
— Так не можна пустувати.
Нехороший, синку, ти!
Не куплю я більш нічого
Для бешкетника такого.
Треба іграшки, Сергійку,
Берегти.

Мама хлопчика умила,
Постіль білу постелила:
— Спи, синочку. Вже давно
Місяць дивиться в вікно...
І коли усі поснули,
Навіть мухи і слони,
Почали хлоп’яті снитись
Дивні сни.

...Прискакав до ліжка песик:
— Гав-гав-гав!
Ти навіщо мені вушко
Відірвав?

А за ним притупав коник
І пита:
— Ти навіщо мені висмикнув
Хвоста?

Завертівся синій м’ячик:
— Ах-ах-ах...
Нащо ти мені в животик
Вставив цвях?

А за ними самольотик
Прикотив:
— Ти навіщо в мене крила
Відкрутив?

Далі зайчик-побігайчик
Причвалав:
— Ти нащо мені пружинку
Поламав?

Потім іграшки всі стали
й сумно-сумно заспівали:
— Ми поламані,
побиті,
Ми на тебе
всі сердиті.
Зараз сядемо в машину
І поїдем в магазин.
«До побачення» не скажем,
Залишайся тут один.

Ти Сергійко-нежалійко!
Ти ламаєш нас і б’єш.
Ти ламайло, розбивайло,
Нам спокою не даєш...

Ти нас завтра не шукай,
Ти про нас і не питай! —

І усі заторохтіли,
І усі загуркотіли —
Стриб та стриб
через поріг...

Хлопчик в ліжку закрутився,
Із постелі підхопився
І почав просити їх:

— Почекайте!
Не тікайте!
Ви мене не покидайте!
Кривдить вас не буду я.
Де мій зайчик?
Де мій коник?
Де мій м’ячик?
Де мій дзвоник?
Черепаха де моя?

Встала мама.
— Спи, синочку!
Сплять всі іграшки в куточку,
Потомилися вони. ,

Це тому тобі, синочку,
Що ти бив їх молоточком,
Нехороші сняться сни...

Ліг Сергійко, позіхнув
І глибоким сном заснув.


ЯК СЕРГІЙКО-НЕЖАЛІЙКО
ЗООПАРК РОЗСМІШИВ

Вранці мама і Сергійко
В зоопарк удвох пішли.

В зоопарку є папуги,
Зебри, білки і орли,
Антилопи і ведмеді,
Дикобрази і вовки,
Крокодили і пітони,
Пелікани і качки.
Там Сергійко
попросив:
— Купи, мамо, коника.
Не великого коня,
А малого поника.

Мама каже:
— Він живий,
Коник цей не з вати.
Чим ми будемо його
Дома годувати?
Сіна, синку, в нас нема,
Стайні теж немає, ,
А в квартирах же ніхто
Коней не тримає...
А Сергійко просить знов:
— То купи жирафу.
Ми поставимо її
За велику шафу.

Мама слухає його
Й весело сміється:
— А як ріжками вона
В нашу стелю впреться?
Що робити? Пробивать
Дірку доведеться...
Так жирафа в дірку ту
Виглядатиме:
«Що зі мною? Де це я?» —
Всіх питатиме.

Хлопчик каже:
— То давай
Купи бегемота.
Подивись, як гарно він
Роззявляє рота.
Ми прив’яжемо його
Посеред кімнати,
Будем вранці молоком
З блюдця напувати.

Мама сердиться:
— Облиш
Вигадки, синочку.
Ця тварюка молока
Вип’є цілу бочку.
Все «купи, купи, купи» —
Зарядив без краю.
То жирафу, то коня...
От мороку маю!

А Сергійко-нежалійко
Як заплаче, закричить!
А Сергійко-нежалійко
На весь парк як залящить!
Довго й голосно він плакав,
Аж по парку йшла луна.

I сміялися із плакси
Всі — від білки до слона.
Реготали птиці й звірі,
Що у парку були:
Носорог і крокодили,
Зебри, страуси й орли,
Антилопи і ведмеді,
Дикобрази і вовки,
Павичі, сичі, папуги,
Пелікани і качки...

— Я тебе, — сказала мама,
Більш з собою не візьму... —
Перестав Сергійко плакать,
Стало соромно йому.

Якщо хлопчик часто плаче
Діло це погане.
Він героєм-космонавтом
Певно що не стане.
Він пожежником не буде,
Ані футболістом,
Ні відважним верхолазом,
Ані машиністом.

Уявіть ви, що пожежник
Виліз на драбину
І від страху розревівся
Гірше за дитину.
З нього ж зразу каску знімуть
(Це вже річ відома).
— Іди звідси, — йому скажуть, —
Реви собі дома!..

Уявіть, що футболісти
Грають матч важливий,
А в них стоїть на воротах
Воротар плаксивий.
Доки рюмсати він буде,
Роззявивши рота,
Сто м’ячів забити встигнуть
У його ворота...

Хто раніше часто плакав,
Нехай скаже: «Досить!»
Нехороша то дитина,
Що часто голосить!


ЗВІДКИ ВЗЯВСЯ КЛОУН БОБА

Рік минув.
Тепер Сергійка
Підмінили наче:
Іграшок він не ламає,
Ніколи не плаче.
Оце в нього нещодавно
Були іменини.
Гарних іграшок ще більше
Стало у хлопчини,
Бо сусіди і родичі,
Рідні мама й тато

Дали йому подарунків
Багато-багато:
Білий катер, прудку дзигу,
Зайця заводного
Ще й — такого великого! —
Клоуна смішного.
Клоун кліпає очима,
Плямкає губами
І голосно та весело
Розмовляє з вами.


ЧОМУ КЛОУН ЗВЕТЬСЯ БОБОЮ

Смикнув клоуна Сергійко —
Той глянув спідлоба
І закричав на всю хату:
— Боба! Боба! Боба!

СЕРГІЙКО. Що це ти кажеш? Те-
бе Бобою звуть? Хіба ж ти со-
бачка?
БОБА. Ні, ні, ні!
СЕРГІЙКО. Знаю, знаю. Тебе
звуть Боря, а ти «р» не вмієш ви-
мовляти і кажеш на себе Боба.
Так?
СЕРГІЙКО. Ні, ти скажи риба.
БОБА. А ід у к а хіба тютя?
СЕРГІЙКО. Ох ти ж і хитрий! Як
не хочеш казати риба, то скажи
пиріжок.
БОБА. Булка!
СЕРГІЙКО. Скажи пиріжок із
сиром.
БОБА. Булка з маслом!
СЕРГІЙКО. Значить, ти не хочеш
учитися «р» вимовляти?
БОБА. Хочу, хочу, та не можу.
У мене поламалося коліщатко, яке
БОБА. Угадав! Угадав! Угадав!
СЕРГІЙКО. А я вже всі слова
знаю. І всі вимовляю. Давай і тебе
цю букву вимовляє.
СЕРГІЙКО. То чого ж ти зразу не
сказав про це? Зараз я візьму мо-
лоточок і справлю твій трибочок.
навчу ч«р» вимовляти. Скажи
риба.


ЧОГО БОЇТЬСЯ КЛОУН БОБА

Як пішов Сергійко в сіни
Брати молоточок,
Клоун Боба втік за шафу,
Сховався в куточок.

СЕРГІЙКО. А «р» не вмієш ви-
мовляти...
БОБА (співає).
СЕРГІЙКО. Боба, де ти?
БОБА. Ти мене не знайдеш. Я за
шафу заліз.
СЕРГІЙКО. Вилазь, я тебе пола-
годжу.
БОБА. Не вилізу.
СЕРГІЙКО. Чому?
БОБА. Я тебе боюсь. Ти не меха-
нік, а стукало-глюкало. (Співає.)
Ти як стукнеш мене в спинку,
Поламаєш всю машинку.
СЕРГІЙКО. Та виходь, не бійся.
Я?тебе стукати не буду.
БОБА (виходить із схованки).
І ніколи не стукай мене. Я тобі ка-
зочки за це казати буду...
СЕРГІЙКО (співає).
Це непрр-равда! Це непр-равда!
Не кажи! Не говор-р-ри!
Я навчився з пер-р-реляку
Вимовляти «ри-ри-ри»!
СЕРГІЙКО. Тоді я тебе слухаю.
Розказуй казочку.
БОБА. Слухай. (Співає.)
Біля дуба, біля граба
Жили собі дід та баба.
І була у них криниця,
А в криниці тій — водиця,
А в водиці сидів рак,
Рак, рак, рак!
СЕРГІЙКО. Який рак?
БОБА. Він щипав усіх отак!
(Щипає Сергійка за руку.)
СЕРГІЙКО. Ой, ой, ой! Не треба
мені твоїх казочок. Не люблю я та-
Ти ж машинка,
не людинка.
Із пластмаси в тебе спинка.
Не розкаже казочок
Твій залізний язичок.
БОБА. Знаю, знаю казочки!
ких казочок...


БОБА ВІРШИКИ СКЛАДАЄ

БОБА. А що ж ми далі роби-
тимем?
СЕРГІЙКО. Давай віршики скла-
дати.
БОБА. Я не знаю, як віршики
складають.
СЕРГІЙКО. Дуже просто. Я тобі
зараз скажу слово, а ти придумай
до нього таке слово, щоб було при-
кладно. Я скажу лопата, а ти
скажи хата.
БОБА. Значить, треба, щоб сло-
во прикладалося?
-СЕРГІЙКО. Еге ж, хата-лопата,
ніжка-кішка.
БОБА. Зрозуміло. Кажи слова.
СЕРГІЙКО. Раз-два, кажу слово
голова.
БОБА. Шапка!
СЕРГІЙКО. Це не прикладно.
БОБА. Ні, прикладно. Шапка ж
прикладається до голови.
СЕРГІЙКО. Ні, Бобо, не зможеш
ти віршики складати. Нема у тебе
хисту.
БОБА. Неправда! Умію, умію!
СЕРГІЙКО. То спробуй скласти
віршика про собачку.
БОБА. Будь ласка.

Гака-мака-бака-лака!
А на вулиці собака.

СЕРГІЙКО. Не годиться. «Гака-
мака» — : таких слів немає...
БОБА; Нічого, .що немає. Слу-
хай! Я зараз складу віршика про
себе.

Гоба-лоба-чоба-тоба...
Я веселий клоун Боба!

СЕРГІЙКО. Ні, так віршики не
складають. Не буде з тебе поета.
БОБА. Реба-леба-меба-деба...
Як не буде, то й не треба!


ЯКІ НОТИ ЗНАЄ БОБА

СЕРГІЙКО. Бобо, а ти музику
любиш?
БОБА. Дуже!
СЕРГІЙКО. На чому ж ти вмієш
грати?
БОБА. На лабабайці.
СЕРГІЙКО. Треба казати — на
балалайці.
БОБА. Мені однаково.
СЕРГІЙКО. А ще на чому ти гра-
ти вмієш?
БОБА. На рабабані.
СЕРГІЙКО. Знову не так кажеш.
Треба казати — на барабані.
БОБА. Хай буде на тарабані.
Мені однаково...
СЕРГІЙКО. А ти ноти знаєш?
БОБА. Знаю.
СЕРГІЙКО. Всі?
БОБА (співає).

Боба ноти знає всі:
До-ре-мо-ре-тру-ля-сі.

СЕРГІЙКО. Треба казати: до-ре-
мі-фа-соль-ля-сі. Не знаєш ти нот.
БОБА. Нехай буде й так. (Співає.)

Боба всіх не знає нот:
До-ре-мо-ре-суп-компот!

СЕРГІЙКО. Несерйозний ти, Бо-
бо. Не вийде з тебе музиканта.
БОБА (співає).

До-ре-мо-ре-суп-компот!
Я не хочу знати нот.

СЕРГІЙКО. І не соромно тобі?
Хто нот не хоче знати, той не на-
вчиться гарно грати й співати. За-
раз я тебе за такі витівки провчу:
сильно пружинку тобі підкручу.
(Боба вибігає за двері.)


БОБА ХОЧЕ КАТАТИСЯ

СЕРГІЙКО. Бобо, йди сюди. Я те-
бе щось хочу запитати.
БОБА (підходить до Сергійка).
Питай.
СЕРГІЙКО. Ти вмієш загадки від-
гадувати?
БОБА. Я все вмію...
СЕРГІЙКО. Тоді слухай мене
уважно. Я тобі розкажу віршика,
а ти в ньому повинен відгадати
останнє слово.
БОБА. Я готовий.
СЕРГІЙКО.
Є у мене дядя-льотчик.
Він літає швидко так!
Візьме він мене з собою
І посадить на...
БОБА. І посадить на будяк!
СЕРГІЙКО. Що ти таке вигадав?
На літак посадить, а не на будяк.
Думати треба!
БОБА. Гаразд, буду думати. За-
гадуй далі.
СЕРГІЙКО.
Дуже весело мені:
їду верхи на....
БОБА. їду верхи на свині! Уга-
дав! Угадав!
СЕРГІЙКО. Та не на свині, а на
коні. Хто ж на свині їздить?
БОБА. Ти на коні, а я на свині.
Мені байдуже, на чому їздити, я ж
клоун. (Співає.)
Ру-ду-ду! Ру-ду-ду!
Завтра в цирк я піду.
На собачці й на свині
Буду там кататися.
Буде весело мені,
Будуть всі сміятися.


БОБА НА ЗАРЯДЦІ

БОБА. Що робити далі будем?
СЕРГІЙКО. Зробимо зарядку.
БОБА (співає).
Навіщо робити
зарядку?
Пружинка у мене
в порядку!
СЕРГІЙКО. Перестань співати. Де
в тебе ліва нога?
БОБА. У мене лівої нема. У ме-
не обидві праві.
СЕРГІЙКО. Такого не буває.
У всіх є права нога й ліва.
БОБА. У мене лівої нема. В ме-
не обидві праві, бо я ж клоун.
СЕРГІЙКО. Слухай мою команду;
СЕРГІЙКО. Перестань співати.
Слухай мою команду. Струнко!
БОБА. Яка я тобі «струнка»?
Я клоун Боба.
СЕРГІЙКО. Коли подають коман-
ду струнко, треба стати рівно,
як струна.
БОБА (співає).
А я стану,
як дротина,
Ще й зігнуся,
як лозина...
Руки вгору! Руки вниз!
Прямо стій! Тепер нагнись!
БОБА. Ой, більше не можу...
СЕРГІЙКО. Чому не можеш? За-
рядку треба робити обов’язково.
Всі хороші діти люблять зарядку
робити.
БОБА (співає).
Ой болить у мене спинка
Розкрутилася пружинка.
Заболіли в мене п’ятки.
Я не хочу вже зарядки.
Я вже сплю, сплю, сплю
Я зарядки не люблю...
СЕРГІЙКО. Гаразд. Лягай спати.
А завтра ми підем разом у садок
гуляти.
(Ховає клоуна Бобу у велику кар-
тонну коробку і накриває криш-
кою.)
Отакий-то клоун Боба!
Симпатична він особа
І до жартів має хист,
Як справжнісінький артист.
Дружно він живе з Сергійком
Різні штучки витіва.
А Сергійка нежалійком
Вже ніхто не назива.
Вдвох вони виходять часто
На подвір’я
чи у сад
І влаштовують концерти
Для дівчаток і хлоп’ят.
Діти мають там потіху —
Аж гуде кругом від сміху.