Сканы книги прислал Игорь У.
_________________
ПОЛНЫЙ ТЕКСТ
Про синиччину крамничку
та про Зілку-трудівничку
і про те, як серед дня
одурив Барвінок лиску
і вовчиська-зубаня
У гаю крамничка —
Гарна, невеличка.
В ній торгує славна
Молода синичка.
Є у тій крамничці
Шубки і панчішки,
Сушені кислички
І грибів півдіжки.
Саме в тій крамничці,
Дорогі малята,
І купив Барвінок
Фотоапарата.
Встав Барвінок рано
Та й пішов до гаю:
— Трохи погуляю,
Трохи познімаю...
На сосні високій
Він побачив білку,-
Попросив: — Спустися
На найнижчу гілку.
Білка рівно сіла,
Хвостик розпушила.
Вийшла фотокартка
Надзвичайно мила.
Щоб було на мене
Любо подивиться,
Щоб мене ніколи
Не боялась птиця.
Взяла лиска в лапку
Голубеньку квітку:
__ Ну, знімай, Барвінку,
Та не гайся... Швидко!
Аж тут раптом з яру
Вибіга лисиця.
— Дозволь,— каже,— білко,
Картку подивиться!
А як подивилась,
Вся аж затрусилась,
Хлопчику Барвінку
В ніжки поклонилась.
Преласкаво просить:
— Дорогий Барвінку,
Ти зроби і з мене
Отаку картинку!
Підійшов Барвінок
До лисиці близько,
Апарат направив:
— Посміхайся, лиско.
Клац!.. І зразу ж фото
Витяг з апарата.
А на ньому лиска,
Люта та зубата.
Глянула лисиця,
Каже: — Не годиться...
Так ще дужче буде
Утікати птиця.
Апарат до пики
Притягає лиска,
Витріщає очі
Та зубами блиска.
Ось я зараз брата
Вовка погукаю,
Він тебе у шию
Витурить із гаю
Або з апаратом
З’їсть тебе без солі!..
Гавкнула лисиця —
Вовк бреде поволі.
Клацає зубами,
Блимає очима.
Глянув на Барвінка:
— Що це за хлопчина?
Знов Барвінок клацнув —
Картка знов не краща:
Одне тільки око
Та велика паща.
Сердиться лисиця,
Каже: — Не годиться...
Мене і такою
Не полюбить птиця!
Це для того люди
Роблять апарати,
Щоб портрети з себе
Ними малювати.
— О! То це ж прекрасно! —
Загарчав вовчисько.—
Хай мого портрета
Зробить цей хлопчисько.
Маю я охоту
Знятися на фото.
Думає Барвінок:
«Треба утікати...
Але ж вовк відразу
Хапоне за п’яти.
Куці будуть жарти
З хижаком зубатим —
Може проковтнути
Разом з апаратом...»
Іншого злякали б
Вовкові погрози,
Інший би заплакав,
Розпустив би сльози,
А Барвінок мовив:
— Дуже рад старатись! —
І придумав зразу,
Як урятуватись.
— Сядьте,— каже,— вовче,
Тут ось під сосною
Разом із своєю
Рідною сестрою.
Сіли вовк і лиска,
Мов закам’яніли.
Не зніма Барвінок:
— Ні, не так ви сіли!
Став їх поправляти,
Щоб сиділи прямо,
Та й припнув шпагатом
До сосни хвостами.
Прив’язав добряче,
Прикрутив ще й дротом.
— Зараз ви обоє
Матимете фото!
їхали машини
Шляхом мимо гаю,
А Барвінок вибіг,
Голосно гукає:
— Ідіть, люди,
вовка бить!
Ідіть, люди,
вовка бить,
Вовка і лисицю,
Ту, що краде уночі
У колгоспі птицю!
Всі машини стали,
Збіглись люди
швидко,
Посадили звірів
У залізну клітку.
Вовка і лисицю —
Цих,
що на картинці,—
Всім тепер показують
В місті,
у звіринці.
Про хороших і лихих
футболістів лісових
Весною повіяли
Теплі вітри.
Майданчик розчистили
В лісі бобри.
Зробили трибуни
І двоє воріт.
Повісили лозунг:
«Спортсменам привіт!»
Ще й дошку прибили
До білих колон,
На дошці слова:
«Лісовий стадіон».
Білка в неділю
Квитки продає.
Нікому без черги
Квитків не дає.
— Сьогодні сюди
З найглухіших лісів
Прибуде футбольна
Команда вовків,
Щоб грати з командою
«Бурий ведмідь».
Болільники, взяти
Квиточки спішіть!
Барвінок, звичайно,
Футболові рад.
Надів він на шию
Новий апарат,
Забрався собі
На високий дубок,
Сидить та знімає —
Все цок
та все цок!
Болільники всі
На трибунах сидять.
Виходить на поле
Зайчисько-суддя.
Кладе він м’яча
І дає два свистки.
На поле біжать
Довгохвості вовки.
А з другого боку
Бурмило іде,
Команду ведмежу
На поле веде.
Ударив Бурмило —
Земля затряслась.
Футбольна баталія
Враз почалась.
Пустились в атаку
Нахабні вовки,
Летять із ведмедиків
Шерсті шматки.
Забили ведмедям
Тринадцять голів,
Порвали п’ять майок
І троє трусів.
Зайчисько від страху
Сховався в куток
І там з переляку
Ковтнув свій свисток.
У середу білка
Квитки продає.
Нікому без черги
Квитків не дає.
Кмітливий Барвінок
Раніше за всіх
На зустріч нову
З апаратом прибіг.
Забрався собі
На високий дубок,
Сидить та знімає —
Все цок
та все цок!
Знову на матч
Із далеких лісів
Примчався табун
Футбол істів-вовків,
Щоб грати з командою
«Дикий кабан».
...І ось уже вовчий
Іде капітан.
Веде за собою
Команду свою,
Щоб лаври здобути
В нечеснім бою.
Тут кожен гравець —
Грубіян, хуліган.
А з іншого боку
Ікластий кабан
Виводить на поле
Спортсменів своїх.
Рябі,
розмальовані
Майки на всіх...
Лунко у тиші
Загув барабан.
Вдарив м’яча
Довгорилий кабан.
Збилися в купу
Запеклі гравці.
Все аж кипіло!
Уже при кінці
Вовчий начальник
М’яча загилив
Так, що ворота
Ледь-ледь не звалив.
В сітку з м’ячем
Полетів воротар.
Був то страшнющий,
Гарматний удар!
З поля понурі
Пішли кабани.
Зустріч ганебно
Програли вони...
Білка в суботу
Квитки продає.
Білка без черги
Квитків не дає.
А біля входу
Старі гусаки
Перевіряють
Ретельно квитки.
Хлопчик Барвінок
Найпершим прибіг.
Всидіть на місці
Хвилинки не міг.
Втретє примчалась
Із темних лісів
Непереможна
Команда вовків.
Настрій бадьорий
В усіх розбишак:
Гратиме з ними
Команда «їжак».
— Били ведмедів!
Дали кабанам!
Що там, мовляв,
їжачата ці нам?..
Вовк-капітан
Гордовито іде,
Зграю свою
Гострозубу веде.
Чапають ззаду
Малі їжаки.
Видно — крізь майки
Стирчать голочки.
Вийшов судити
Зачуханий тхір,
Дуже лихий
І безсовісний звір.
В дудку залізну
Подув він — і ось
М’яч закрутився...
Страшне почалось!..
Після їжачих
Чітких передач
В вовчі ворота
Влетів один м’яч.
Далі проскочило
Ще три м’ячі.
Люті вовки
Надулись, як сичі.
Вовк-капітан
Укусив їжака.
Кров у самого
Тече з язика...
Інший штовхнув
їжака у плече.
Кров уже з лапи
У вовка тече.
А їжаки
Передачі ведуть,
Дружно годи
У ворота кладуть.
Вовк-капітан
Повалив їжача,
Вирвав зубами
У нього м’яча.
Мчить уперед він,
Гарчить на ходу:
— Зараз я вам,
їжачки, накладу!
Стриб до воріт!
Розігнався... Удар!
Спинку підставив
їжак-воротар.
М’яч напоровся
На гострі голки —
Пш-ш-ш... зашипів
І розпавсь на шматки
Вовк до тхоряки:
— Давай-но сюди!
Що ти зіваєш?
Штрафний присуди!
Кинули з будки
Нового м’яча.
Місце удару
Сам тхір визнача.
«Стінку» зробили
Малі їжаки.
Зляться, лютують
Вовки-хижаки.
Свиснув суддя,
Розігнавсь капітан,
Лобом ударив
М’яча, як баран.
М’яч полетів
Та об штангу — торох!
Ледь від досади
Вовчисько не здох...
Матчу — кінець.
Зашумів стадіон:
— Слава! «їжак» —
Наш новий чемпіон!
Горді на полі
Стоять їжаки.
Мають медалі
Й лаврові вінки!
Всі ці баталії
Зняв для малят
Гарний Барвінків
Новий апарат.
В лісі крамничка
І досі ще є
Та, де синичка
Товар продае
Можут малята
вси чисто прибрати
В ней хороши
таки апарати!
|
