На главную Тексты книг БК Аудиокниги БК Полит-инфо Советские учебники За страницами учебника Фото-Питер Техническая книга Радиоспектакли Детская библиотека

Як сторiнка — то й картинка

Павло Глазовий
Павел Прокофьевич Глазовой

Як сторiнка — то й картинка
Что ни страничка — то рисунок

Илл.— В. Григорьев и К. Полякова

*** 1964 ***


PDF


Сканы книги прислал Игорь У.
_________________


ПОЛНЫЙ ТЕКСТ

Про синиччину крамничку
та про Зілку-трудівничку
і про те, як серед дня
одурив Барвінок лиску
і вовчиська-зубаня


У гаю крамничка —
Гарна, невеличка.
В ній торгує славна
Молода синичка.

Є у тій крамничці
Шубки і панчішки,
Сушені кислички
І грибів півдіжки.

Саме в тій крамничці,
Дорогі малята,
І купив Барвінок
Фотоапарата.

Встав Барвінок рано
Та й пішов до гаю:
— Трохи погуляю,
Трохи познімаю...

На сосні високій
Він побачив білку,-
Попросив: — Спустися
На найнижчу гілку.

Білка рівно сіла,
Хвостик розпушила.
Вийшла фотокартка
Надзвичайно мила.

Щоб було на мене
Любо подивиться,
Щоб мене ніколи
Не боялась птиця.

Взяла лиска в лапку
Голубеньку квітку:
__ Ну, знімай, Барвінку,
Та не гайся... Швидко!

Аж тут раптом з яру
Вибіга лисиця.
— Дозволь,— каже,— білко,
Картку подивиться!

А як подивилась,
Вся аж затрусилась,
Хлопчику Барвінку
В ніжки поклонилась.

Преласкаво просить:
— Дорогий Барвінку,
Ти зроби і з мене
Отаку картинку!

Підійшов Барвінок
До лисиці близько,
Апарат направив:
— Посміхайся, лиско.

Клац!.. І зразу ж фото
Витяг з апарата.
А на ньому лиска,
Люта та зубата.

Глянула лисиця,
Каже: — Не годиться...
Так ще дужче буде
Утікати птиця.

Апарат до пики
Притягає лиска,
Витріщає очі
Та зубами блиска.

Ось я зараз брата
Вовка погукаю,
Він тебе у шию
Витурить із гаю
Або з апаратом
З’їсть тебе без солі!..

Гавкнула лисиця —
Вовк бреде поволі.

Клацає зубами,
Блимає очима.
Глянув на Барвінка:
— Що це за хлопчина?

Знов Барвінок клацнув —
Картка знов не краща:
Одне тільки око
Та велика паща.

Сердиться лисиця,
Каже: — Не годиться...
Мене і такою
Не полюбить птиця!

Це для того люди
Роблять апарати,
Щоб портрети з себе
Ними малювати.

— О! То це ж прекрасно! —
Загарчав вовчисько.—
Хай мого портрета
Зробить цей хлопчисько.
Маю я охоту
Знятися на фото.

Думає Барвінок:
«Треба утікати...
Але ж вовк відразу
Хапоне за п’яти.

Куці будуть жарти
З хижаком зубатим —
Може проковтнути
Разом з апаратом...»

Іншого злякали б
Вовкові погрози,
Інший би заплакав,
Розпустив би сльози,

А Барвінок мовив:
— Дуже рад старатись! —
І придумав зразу,
Як урятуватись.

— Сядьте,— каже,— вовче,
Тут ось під сосною
Разом із своєю
Рідною сестрою.

Сіли вовк і лиска,
Мов закам’яніли.
Не зніма Барвінок:
— Ні, не так ви сіли!

Став їх поправляти,
Щоб сиділи прямо,
Та й припнув шпагатом
До сосни хвостами.

Прив’язав добряче,
Прикрутив ще й дротом.
— Зараз ви обоє
Матимете фото!

їхали машини
Шляхом мимо гаю,
А Барвінок вибіг,
Голосно гукає:
— Ідіть, люди,
вовка бить!
Ідіть, люди,
вовка бить,
Вовка і лисицю,
Ту, що краде уночі
У колгоспі птицю!

Всі машини стали,
Збіглись люди
швидко,
Посадили звірів
У залізну клітку.

Вовка і лисицю —
Цих,
що на картинці,—
Всім тепер показують
В місті,
у звіринці.



Про хороших і лихих
футболістів лісових



Весною повіяли
Теплі вітри.
Майданчик розчистили
В лісі бобри.

Зробили трибуни
І двоє воріт.
Повісили лозунг:
«Спортсменам привіт!»

Ще й дошку прибили
До білих колон,
На дошці слова:
«Лісовий стадіон».

Білка в неділю
Квитки продає.
Нікому без черги
Квитків не дає.

— Сьогодні сюди
З найглухіших лісів
Прибуде футбольна
Команда вовків,
Щоб грати з командою
«Бурий ведмідь».
Болільники, взяти
Квиточки спішіть!

Барвінок, звичайно,
Футболові рад.
Надів він на шию
Новий апарат,
Забрався собі
На високий дубок,
Сидить та знімає —
Все цок
та все цок!

Болільники всі
На трибунах сидять.
Виходить на поле
Зайчисько-суддя.

Кладе він м’яча
І дає два свистки.
На поле біжать
Довгохвості вовки.

А з другого боку
Бурмило іде,
Команду ведмежу
На поле веде.

Ударив Бурмило —
Земля затряслась.
Футбольна баталія
Враз почалась.

Пустились в атаку
Нахабні вовки,
Летять із ведмедиків
Шерсті шматки.

Забили ведмедям
Тринадцять голів,
Порвали п’ять майок
І троє трусів.

Зайчисько від страху
Сховався в куток
І там з переляку
Ковтнув свій свисток.

У середу білка
Квитки продає.
Нікому без черги
Квитків не дає.

Кмітливий Барвінок
Раніше за всіх
На зустріч нову
З апаратом прибіг.

Забрався собі
На високий дубок,
Сидить та знімає —
Все цок
та все цок!

Знову на матч
Із далеких лісів
Примчався табун
Футбол істів-вовків,
Щоб грати з командою
«Дикий кабан».

...І ось уже вовчий
Іде капітан.
Веде за собою
Команду свою,
Щоб лаври здобути
В нечеснім бою.

Тут кожен гравець —
Грубіян, хуліган.
А з іншого боку
Ікластий кабан
Виводить на поле
Спортсменів своїх.

Рябі,
розмальовані
Майки на всіх...
Лунко у тиші
Загув барабан.
Вдарив м’яча
Довгорилий кабан.

Збилися в купу
Запеклі гравці.
Все аж кипіло!
Уже при кінці
Вовчий начальник
М’яча загилив
Так, що ворота
Ледь-ледь не звалив.

В сітку з м’ячем
Полетів воротар.
Був то страшнющий,
Гарматний удар!

З поля понурі
Пішли кабани.
Зустріч ганебно
Програли вони...

Білка в суботу
Квитки продає.
Білка без черги
Квитків не дає.

А біля входу
Старі гусаки
Перевіряють
Ретельно квитки.

Хлопчик Барвінок
Найпершим прибіг.
Всидіть на місці
Хвилинки не міг.

Втретє примчалась
Із темних лісів
Непереможна
Команда вовків.

Настрій бадьорий
В усіх розбишак:
Гратиме з ними
Команда «їжак».

— Били ведмедів!
Дали кабанам!
Що там, мовляв,
їжачата ці нам?..

Вовк-капітан
Гордовито іде,
Зграю свою
Гострозубу веде.

Чапають ззаду
Малі їжаки.
Видно — крізь майки
Стирчать голочки.

Вийшов судити
Зачуханий тхір,
Дуже лихий
І безсовісний звір.

В дудку залізну
Подув він — і ось
М’яч закрутився...
Страшне почалось!..

Після їжачих
Чітких передач
В вовчі ворота
Влетів один м’яч.

Далі проскочило
Ще три м’ячі.
Люті вовки
Надулись, як сичі.

Вовк-капітан
Укусив їжака.
Кров у самого
Тече з язика...

Інший штовхнув
їжака у плече.
Кров уже з лапи
У вовка тече.

А їжаки
Передачі ведуть,
Дружно годи
У ворота кладуть.

Вовк-капітан
Повалив їжача,
Вирвав зубами
У нього м’яча.

Мчить уперед він,
Гарчить на ходу:
— Зараз я вам,
їжачки, накладу!

Стриб до воріт!
Розігнався... Удар!
Спинку підставив
їжак-воротар.

М’яч напоровся
На гострі голки —
Пш-ш-ш... зашипів
І розпавсь на шматки

Вовк до тхоряки:
— Давай-но сюди!
Що ти зіваєш?
Штрафний присуди!

Кинули з будки
Нового м’яча.
Місце удару
Сам тхір визнача.

«Стінку» зробили
Малі їжаки.
Зляться, лютують
Вовки-хижаки.

Свиснув суддя,
Розігнавсь капітан,
Лобом ударив
М’яча, як баран.

М’яч полетів
Та об штангу — торох!
Ледь від досади
Вовчисько не здох...

Матчу — кінець.
Зашумів стадіон:
— Слава! «їжак» —
Наш новий чемпіон!

Горді на полі
Стоять їжаки.
Мають медалі
Й лаврові вінки!

Всі ці баталії
Зняв для малят
Гарний Барвінків
Новий апарат.

В лісі крамничка
І досі ще є
Та, де синичка
Товар продае

Можут малята
вси чисто прибрати
В ней хороши
таки апарати!

 

На главную Тексты книг БК Аудиокниги БК Полит-инфо Советские учебники За страницами учебника Фото-Питер Техническая книга Радиоспектакли Детская библиотека

 




Борис Карлов 2001—3001 гг. karlov@bk.ru